Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Дайте мне шанс, мир, и я расскажу вам историю, которая перевернула мою жизнь с ног на голову. Я – наркоман, потерянный в этом безумном мире наркотического безумия и иллюзий. На этот раз я хочу рассказать о том, как приобрела закладки и попала в церковь, чтобы танцевать на алтаре.
Скажу сразу, что я не могу назвать это событие сверхъестественным прозрением или мистическим откровением. Просто была большая дурь в голове и никакой логики. Я просто хотела чего-то нового, экстравагантного и сумасшедшего. Но горе наркомана не омрачило это настолько, чтобы остановить меня от того, чтобы вмазаться и нырнуть головой в опасное бездонное чрево наркотических экспериментов.
И так, я решила закупить закладочек у топчика из подворотни, которого я считала своим ноунейм-другом. Он обещал мне новую игрушку, побольше, поприкольнее, якобы приносящую незабываемые ощущения и восторги от мира, в который я никогда раньше не вставляла.
"Але, братишка, топчик у меня в шоке, ты разорвешь мозг своим блатным глазком! Этот шмон, это помазуха с примесями – просто шарюшка. Тебе вставит, аж хватит!" – говорил он с уверенностью в голосе, словно его словарный запас был преисполнен молодежным сленгом и обилием плохо известных веществ.
Ну что ж, я попыталась скрыть свою дрожь и страх перед этим новым вызовом и согласилась. Мои сомнения исчезли сразу, как только вставило. Это было наркотическое опьянение, которое невозможно описать словами. Мозг исказился, и мир превратился в разноцветную палитру странных образов и звуков.
| "Что это?!" |
"Super acid! Кислота творит чудеса, младенец!" |
И вот, уже через несколько часов, я оказалась на пороге церкви. Мое сознание плавало в море чувств и эмоций, и все, что меня интересовало, это то, чтобы потанцевать на алтаре. Для меня это был путь к свободе, способ сорвать оковы собственных стереотипов и погрузиться в мир творчества.
"Церква. Чем она плоха? Тут есть то, что надо – высокий алтарь, невероятная акустика и похожие на квадратные головы пасторы. И все это сделано для того, чтобы я почувствовала себя к власти!" – подумала я, подкрадываясь к величественным дверям.
Тишина и величие помещения вызвали у меня прилив смелости. Я открыла дверь и вошла, словно принцесса ступающая на свою сцену. Музыка заполнила церковь, а я начала исполнять танец жизни на алтаре.
"Эфедринить, братик! Бросай уныние и беги в объятья свободы, повелевай танцевать и никогда не останавливайся!
Я заметила, что пастор, с непониманием в глазах, смотрит на меня, словно на безумную девчонку, слишком сильно потягивающую закладки. Он взмахнул рукой, и я услышала звучный стук, вызванный его попыткой привести меня в чувство.
"Сестра моя, что с тобой? Что за безумие овладело тобой? Вот-вот придет полиция, чтобы остановить этот адский ритуал!" – окликнул он меня, пытаясь освободить меня от плена наркотической магии. Мои движения становились все более беспорядочными и безумными. Я только мечтала о большой дуре, о новых приключениях и непредсказуемости.
Наконец, полиция ворвалась в церковь, обставив меня в круг. Они пытались заставить меня прекратить мой безумный танец, но я была уже слишком глубоко погружена в бездну наркотического опьянения, чтобы слушать их.
"Здесь, на алтаре, я чувствую себя свободной. Здесь я обретаю то, что всегда желала – мир без правил и ограничений."
Так закончилась моя история о том, как я купила метадон и пошла в церковь танцевать на алтаре. Это было взлетом и падением одновременно. Жизнь наркомана – это постоянная смена эмоций, постоянное стремление к новым ощущениям и одновременно разрушение собственной личности и будущего. Я устала от вечной зависимости, от бесконечного поиска нового кайфа.